Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці




НазваниеАнатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці
Дата08.09.2013
ТипПрезентации


  • Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці.

  • Семіотика найпоширеніших захворювань (пієлонефрит, гломерулонефрит, цистит). Семіотика мікроскопічних змін сечового осаду.

  • Синдром гострої та хронічної ниркової недостатності


Актуальність

  • зростання випадків ниркової патології у дітей;

  • помітна еволюція основних клінічних синдромів і симптомів;

  • важкі ускладнення (ГНН, ХНН);

  • особливості перебігу у дітей раннього віку



Ембріогенез

  • Сечовидільна система формується поетапно з двох різних ділянок мезодерми, які згодом сполучаються.

  • Нирки закладаються і формуються в каудальній частині ембріона і в подальшому проходить їх входження з порожнини тазу в поперекову ділянку.

  • Клінічне значення: пояснення походження природжених аномалій та вад розвитку нирок і сечоводів.



  • Формування нирок і сечоводів з різних закладок ембріональної тканини може зумовити анатомічні аномалії кількості нирок і сечоводів.

  • Порушення сполучення в процесі ембріогенезу секреторної та видільної систем нирок, що формуються з різних закладок, може викликати аномалії гістологічної будови нирок.



  • При несвоєчасному і неправильному сполученні нефронів (канальців) з видільним апаратом нирок (наприклад, із збирними трубочками) виникає полікистоз нирок.



Природжені аномалії розвитку нирок і сечоводів

  • агенезія - відсутність нирки разом з сечоводом;

  • аплазія - відсутність нирки при наявності сечоводу;

  • подвоєння - сечоводів, мисок або нирок;

  • полікистоз - розширення дистальних канальців, формування кист;



  • дистопія - аномалія розміщення нирок (тазове, клубове, торакальне, поперекове розміщення);

  • гіпоплазія - дефіцит паренхіми і зменшення нирки в розмірах;

  • дисплазія - дефект формування ниркової паренхіми, без зменшення її об’єму.















Анатомічні особливості нирок:

  • 1. відносно великий об’єм і маса;

  • 2. більш низьке розташування;

  • 3. велика фізіологічна рухливість.;

  • 4. недостатній розвиток фіксуючого апарата.

  • 5. до року маса нирок потроюється, до 15 років зростає в 10 разів;

  • 6. ріст і розвиток ниркових структур іде нерівномірно;

  • 7. ширина нирки у дітей першого року життя складає 65% її довжини.



Топографія нирок

  • Відносно великі розміри нирок та менша довжина поперекового відділу хребта зумовлюють низьке топографічне розміщення нирок у дітей перших років життя.

  • У новонароджених нирки знаходяться на рівні I - V поперекових хребців, форма нирок майже кругла.

  • У дітей старшого віку вони знаходяться між XІ грудним і IV поперековим хребцями.



  • Довжина нирок не перевищує висоти тіл чотирьох поперекових хребців.

  • Ліва нирка знаходиться дещо нижче від правої, але різниця в розташуванні нирок в нормі не перевищує висоти тіла одного хребця і становить 1 см.



  • Нирки розташовані поблизу аорти (інтенсивно кровопостачаються), в за- очеревинному просторі, зовні покриті фіброзною капсулою, яка у новонароджених дітей дуже тонка і безпосередньо прилягає до паренхіми внаслідок відсутності жирової капсули.





Фіксуючий апарат нирок

  • фіброзна капсула;

  • зв’язки (lig.hepatorenale, lig. lienorenale, lig. duodenorenale);

  • судини.

  • Особливості: у дітей раннього віку недостатньо розвинутий (зумовлює більшу фізіологічну рухливість нирок , особливо у новонароджених, дітей віком до 7 років та в підлітковому віці, коли проходить інтенсивний ріст дитини в довжину та сприяє розвитку запальних захворювань сечової системи).



  • Жирова капсула у новонароджених дітей відсутня.

  • Остаточне формування механізму фіксації завершується до 5-8 років.



Низька густина сечі пов'язана

  • з малим діаметром клубочків,

  • зменшеною продукцією антидіуретичного гормону,

  • недорозвиненістю осморегуляторів,

  • функціональною неповноцінністю епітелію дистальних канальців та ін.





Гістологічні особливості нирок:

  • Розміри нефронів і їх ниркових клубочків збільшуються з віком.

  • Утворення нових нефронів завершується до 20 дня постнатального розвитку.

  • У новонароджених і дітей раннього віку нирки зберігають властивості ембріональної будови, що проявляється у їх дольчатості.

  • Корковий шар розвинутий слабо, мозковий достатньо.



1. Клубочки не повністю диференційовані і мають малий розмір.

  • 1. Клубочки не повністю диференційовані і мають малий розмір.

  • 2. Епітелій, що покриває клубочок, не плоский а циліндричний.

  • 3. Листок боуменової капсули складається з епітеліальних клітин, які не проникають між судинними петлями клубочка.

  • Значення: значно менша фільтраційна поверхня і проникність ниркових клубочків у дітей раннього віку.



Ознаки незрілості нефрона

  • Ниркові канальці відносно невеликої довжини і ширини, особливо в периферичному відділі нирок.

  • В поперечнику звивисті канальці в 2 рази вужчі, ніж у дорослих.

  • Недорозвиток петлі Генле.



Особливості ниркових мисок.

  • 1. у новонароджених і грудних дітей мають відносно великі розміри, стінки слабо розвинуті, гіпотонічні;

  • 2. мають різну форму: ампулярну, галузисту, мішкоподібну;

  • 3. слабо розвинені м΄язові та еластичні волокна;

  • 4. розміщені , як правило, внутрішньонирково.

  • Клінічне значення: сприяють застою сечі і розвитку мікробно-запальних захворювань нирок і сечовидільних шляхів.





Особливості сечоводів.

  • * Дистальний відділ сечовода у новонароджених дуже короткий. Довжина внутрішньоміхурового сегмента не перевищує 0,5 см (до 10-12 років – 1,5 см). Така особливість сприяє розвитку міхурно-сечового рефлюкса;

  • наявні перегини, звивистості в місцях перетину з клубовими судинами і при переході на стінку сечового міхура в дітей раннього віку;



Довжина сечоводів у дітей різного віку:

  • у новонароджених – 6-7 см;

  • у річної дитини – 10 см;

  • у дітей віком від 2-х до 4 років – 15 см;

  • у старших 4 років і у дорослих – 20-28 см;



Особливості будови сечового міхура:

  • високе розташування, частково сечовий міхур знаходиться в малому тазі;

  • при звільненні сечового міхура від сечі останній набуває веретеноподібної чи грушоподібної форми;

  • слабо розвинуті м`язовий та еластичний шари;

  • зіяння гирл сечоводів через слабкий розвиток волокон в цих ділянках;

  • слизова оболонка сечового міхура гарно розвинута, рихла, добре васкуляризована;



- у новонароджених – близько 30 мл; - у річної дитини – до 35-50 мл;

  • - у новонароджених – близько 30 мл; - у річної дитини – до 35-50 мл;

  • - у дітей віком 2-3 роки – 50-90 мл;

  • - у дітей віком 4 - 5 років – 100 - 150 мл;

  • - у дітей віком 6 - 9 років – 200 мл;

  • - у дітей віком 10 - 12 років – 200 - 300 мл;

  • - у дітей віком 13 – 15 років – 300 - 400 мл.



Сечовипускний канал

  • короткий;

  • широкий;

  • слабо виражена складчатість його слизової оболонки;

  • містить мало сполучнотканинних волокон і еластичної тканини;

  • зовнішній отвір сечовипускного каналу у дівчаток зіяє.



Функції нирок після народження дитини :

  • 1. Осморегуляція - підтримання стабільності концентрації осмотично активних речовин в крові та інших рідинах внутрішнього середовища організму - у дітей недостатня до 7 років.

  • 2. Волюморегуляція - регуляція стабільності об’єму крові – недостатньо виражена.

  • 3. Регуляція стабільності іонного складу крові – недостатньо виражена.



  • 4. Регуляція стабільності кислотно – основної рівноваги – недостатньо виражена.

  • 5. Екскреція кінцевих продуктів азотистого обміну, чужорідних речовин – недостатньо виражена



  • 6. Екскреція надлишку органічних речовин, які всмоктались в кишечнику або утворились у процесі метаболізму, недостатньо виражена.

  • 7. Нирки беруть участь в обміні білків, вуглеводів, ліпідів, в них проходить руйнування різних пептидних гормонів, змінених білків, глюконеогенез, окислювальний катаболізм інозітолу, утворення триацилгліцеринів і деяких фосфоліпідів, які згодом поступають у кров.



8. Регуляція АТ: в нирках виробляються біологічно активні речовини, які беруть участь в регуляції артеріального тиску.

  • 8. Регуляція АТ: в нирках виробляються біологічно активні речовини, які беруть участь в регуляції артеріального тиску.

  • 9. Регуляція еритропоезу.

  • 10. Інкреція біологічно активних речовин, які беруть участь в метаболізмі кальцію, модуляції дії гормонів на клітини (вітамін Д; простагландини).



  • Всі функції нирок забезпечуються таким процесами:

  • -ультрафільтрацією в клубочках;

  • -реабсорбцією;

  • -екскрецією речовин в канальцях;

  • -синтезом нових сполук.

  • За сучасними уявленнями, всі функції нирок можуть бути зведені до видільної (екскреторної) та інкреторної (ендокринної) функцій.



Особливості функцій нирок у дітей грудного віку:

    • клубочкова фільтрація виражена слабо (незрілість клубочка, низький артеріальний тиск);
    • загальна фільтруюча поверхня менша, ніж у дітей старшого віку;
    • величина клубочкової фільтрації знижена, гломерулярна фільтрація на 1м2 поверхні тіла складає 1/3-1/2 дорослого, величина клубочкової фільтрації досягає показників дорослої людини до кінця першого-початку другого року життя;


    • концентраційна здатність нирок у новонароджених, на відміну від дітей старшого віку, обмежена, процеси реабсорбції, секреції і дифузії недосконалі.


Особливості функції канальцевого апарату:

  • недосконала канальцева реабсорбція у новонароджених і дітей 1-го року життя;

  • максимальна канальцева реабсорбція глюкози з розрахунку на поверхню тіла у новонароджених складає 1/5 і досягає значення дорослих до 10-12 років;

  • фізіологічна глюкозурія;

  • вища реабсорбція Na, що сприяє його затримці в організмі.



Добовий діурез

  • в 1 місяць життя – 200-300 мл;

  • в 1 рік – 600 мл;

  • у дітей 2-10 років добовий діурез можна вирахувати за допомогою емпіричної формули:

  • 600 + 100 (N – 1), де N – вік дитини в роках.

  • Діти старші 10 років мають добовий діурез як і дорослі – 1700-2000 мл.



Об’єм разового сечопуску

  • в середньому при кожному сечопуску новонароджені діти виділяють 10-15 мл сечі;

  • діти 6 місячного віку – 30 мл;

  • річна дитина – 60мл;

  • у 3-5 років – 90-100 мл;

  • у 7-8 років – 150 мл;

  • у 10-12 років – 250 мл сечі.



Відносна густина сечі

  • залежить від віку дитини, характеру харчування, кількості випитої рідини.

  • У новонароджених в перші дні життя відносна густина сечі знаходиться в межах 1,006-1,018;

  • згодом падає до 1,003-1,005;

  • у дітей віком 1-12 міс – 1002-1006;

  • у віці 2-5 років – 1009-1016;

  • в 10-12 років – 1012-1025



Характеристика сечі здорової дитини

  • має слабкий ароматний запах, що пов’язано з наявністю в сечі летких жирних кислот або інших субстанцій;

  • при тривалому зберіганні цей запах може змінитися на аміачний;

  • реакція слабо кисла;

  • рН коливається в межах 4,5-8,0. Це у великій мірі залежить від режиму харчування.

  • При переважанні в раціоні дитини білкової їжі сеча має кислу реакцію, при переважанні рослинної їжі – лужну.



Особливості обстеження дітей з ураженням сечової системи

  • Комплексне обстеження дитини з ураженням сечової системи включає:

  • 1. загальноклінічні методи;

  • 2. лабораторні;

  • 3. інструментальні неінвазивні (ультразвукові, тепловізійні, рентгенорадіологічні);

  • 4. ендоскопічні (цистоскопія);

  • 5. при необхідності: морфобіоптичні, генетичні.



СЕМІОТИКА

  • Пієлонефрит – це неспецифічне інфекційно-запальне захворювання нирок з переважним ураженням інтерстиційної тканини, ниркової миски і чашечок. Первинний пієлонефрит у дітей зустрічається досить рідко (близько 5% випадків)



Первинний пієлонефрит – мікробно-запальний процес в інтерстиції і чашечно-лоханковій системі нирки, при якому в сучасних умовах не виявляються причини, які сприяють його развитку. 

  • Первинний пієлонефрит – мікробно-запальний процес в інтерстиції і чашечно-лоханковій системі нирки, при якому в сучасних умовах не виявляються причини, які сприяють його развитку. 

  • Вторинний пієлонефрит – мікробно-запальний процес в інтерстиції і чашечно-лоханковій системі нирки, що виникає на фоні аномалії розвитку органів сечової системи, функціональних і органічних уродинамічних порушень, метаболічних змін, дисплазії ниркової тканини. Багаточисельними дослідженнями доведено, що у 80% дітей пієлонефрит виникає вторинно в результаті механічної або динамічної обструкції



Основні синдроми гострого пієлонефриту

  • больовий: болі в животі (нерідко без визначеної локалізації) і поперековій ділянці, що посилюються при фізичному навантаженні. Позитивний симптом Пастернацького

  • дизуричний (при втягненні в патологічний процес нижніх сечових шляхів): часті позиви до сечопуску, болючість при сечопуску, відчуття печії (особливо в кінці сечопуску), можливе нетримання сечі;

  • Інтоксикаційний: підвищення температури тіла (іноді до фебрильних цифр) з мерзлякуватістю, головний біль, слабкість, анорексія, блідість шкірних покривів.



переважання позаниркових симптомів (обумовлене морфологічною незрілістю сечової системи і схильністю до генералізації запального процесу);

  • переважання позаниркових симптомів (обумовлене морфологічною незрілістю сечової системи і схильністю до генералізації запального процесу);

  • захворювання починається з гіпертермії, наростаючих ознак токсикозу і ексикозу;

  • бурхливий початок особливо характерний для дітей з постгіпоксичною енцефалопатією;



  • збудження, характерне для перших днів хвороби, швидко змінюється адинамією;

  • можливі явища менінгізму;

  • у дитини знижується маса тіла із-за вираженої анорексії, впертих зригувань і блювання, рідких випорожнень;

  • диспепсичні явища можуть переважати над дизуричними.



Лабораторні дослідження

  • Найхарактерніші для пієлонефриту патологічні зміни сечі: мутна, містить невелику кількість білка;

  • в осаді виявляють багато лейкоцитів, іноді - лейкоцитарні циліндри, велику кількість епітеліальних клітин, можуть бути еритроцити, можливі гематурія (при папілярному некрозі) або згустки свіжої крові, що свідчать про гострий запальний процес в сечовому міхурі;

  • Лейкоцити, як правило, представлені нейтрофілами.

  • Майже завжди виявляють багато мікроорганізмів (50 000-100 000 мікробних тіл в 1 мл, взятому із середньої порції сечі -достовірна ознака бактеріального запального процесу у дітей старшого віку, 10 000 мікробних тіл в 1 мл - у молодшій віковій групі.



Гломерулонефрит

  • - це імунозапальне захворювання з переважним ушкодженням клубочків нирок, а також із втягненням канальців і проміжної (інтерстиціальної) тканини.

  • за механізмом розвитку відноситься до групи інфекційно-алергічних захворювань.





Симптоми гломерулонефриту

  • виникає через 6—12 днів після інфекції, як правило стрептококової (ангіна, тонзиліт, піодермія); найбільш нефритогенний ß-гемолітичний стрептокок групи А, особливо штами 12 і 49. Характерні наступні симптоми:

  • гематурія (часто макрогематурія);

  • набряки;

  • олігурія;

  • підвищений артеріальний тиск.



  • Гематурія - наявність крові в сечі;

  • Сеча набуває кольору «м’ясних помиїв», стає темно-коричневою або чорною;

  • У випадку мікрогематурії колір сечі може не змінюватися.

  • На початку хвороби переважають свіжі еритроцити, згодом виділяються переважно вилужені.



Набряки

  • один із найбільш характерних симптомів гломерулонефриту;

  • вони розміщуються переважно на обличчі, з’являються зранку, до вечора зменшуються.

  • До розвитку видимих набряків біля 2—3 л рідини може затримуватися в м’язах, підшкірній клітковині.

  • У повних дітей в дошкільному віці набряки виявити важче, іноді їх визначають тільки за деяким ущільненням підшкірної клітковини.





Гостра ниркова недостатність (гостра уремія)

  • – поліетіологічний патологічний синдром, що розвивається раптово та характеризується тотальним грубим порушенням функції нирок.

  • При ГНН припиняється виділення з організму продуктів білкового обміну, з’являється азотемія та уремія, порушуються водно-електролітний баланс, осмотична рівновага та кислотно-лужний стан, втрачається роль нирок у підтримці нормального артеріального тиску та еритропоезу.



  • ГНН характеризується гострим порушенням сечоутворення та сечовиділення з підвищеним вмістом азотистих шлаків у крові.

  • У дитячому віці ГНН протікає значно важче, ніж у дорослих, тому що канальцева система дитини морфологічно недорозвинена, і ГНН може призвести до летального кінця або перейти у хронічну ниркову недостатність.



Хронічна ниркова недостатність (ХНН)

  • - порушення функції нирок, що спостерігається протягом трьох і більше місяців, виникає в результаті прогресуючої загибелі нефронів і строми при хронічному захворюванні нирок (далі - ХЗН), підгострозлоякісному гломерулонефриті або після гострої ниркової недостатності із тривалістю ануричного періоду понад 3 тижні.



Хронічне захворювання нирок

  • - інтегральний діагноз, що характеризується морфологічними, функціональними, клінічними і лабораторними ознаками ураження нирок тривалістю понад 3 місяці або швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 кв. м (термін введено National Kidney Foundation з 2002 року як еквівалент діагнозу, оскільки, як правило, з розвитком ХНН причина захворювання втрачає свою актуальність).



Основні можливі клінічні прояви:

  • - симптоми інтоксикації (в'ялість, втомлюваність, нудота);

  • - симптоми зміни об'єму рідини (ніктурія, зневоднення на фоні поліурії, набряки - при олігурії чи анурії, перикардит, плеврит, асцит, набряк мозку);

  • - скелетні аномалії (біль в кістках, скелетні деформації, ренальна остеодистрофія, остеопороз);

  • - ендокринні порушення (затримка росту і статевого розвитку, гіперпаратиреоз, гіпотиреоз, зменшення ваги тіла);



  • - гематологічні порушення (дефіцитна анемія, геморагічний синдром)

  • - неврологічні симптоми (загальмованість, астенія, психози, полінейропатія, слабкість рухів, інсомнія, судоми, тремор, порушення пам'яті, зниження уваги та як крайні прояви - ступор і кома)

  • - шлунково-кишкові розлади (анорексія, нудота, блювота, метеоризм, гастрит, виразка, панкреатит, езофагіт, коліт, стоматит)



  • - імуно-дефіцитний стан (часті та тривалі інфекції, септичні ускладнення, схильність до новоутворень, гепатити, ВІЛ)

  • - сухість та десквамація шкіри, свербіж

  • - порушення зору (зниження гостроти зору, ретинопатія, синдром "червоних очей", зірчастий ретиніт)



  • - порушення з боку серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія при поліурії та гіпертензія при олігурії, лівошлункова гіпертрофія, перикардит, дилятаційна та вторинна кардіоміопатія, міокардит, аритмія, серцево-судинна недостатність)



  • Інтоксикаційний синдром - млявість, загальна слабкість, ослаблення апетиту, можливе підвищення температури тіла.

  • Больовий синдром - біль у животі, у поперековій, надлобковій ділянках.

  • Нефротичний синдром - симтомокомлекс, до якого належать протеїнурія (понад 3 г за добу), гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, гіперхолестеринемія, виражені набряки. Цей синдром характерний для нефрозів, нефритів.



  • Нефритичний синдром - симтомокомлекс, до якого належать помірні набряки, гематурія, артеріальна гіпертензія. Характерний для нефритів.

  • Дизуричний синдром - комплекс симптомів, які свідчать про патологічний характер акту сечовипускання. Він об'єднує такі симптоми:

  • - нетримання сечі - виділення сечі без попереднього позиву до сечовипускання;

  • - енурез - виділення сечі без попереднього позиву до сечовипускання в нічний час;



- неутримання сечі - виділення сечі після попереднього імперативного позиву до сечовипускання;

  • - неутримання сечі - виділення сечі після попереднього імперативного позиву до сечовипускання;

  • - странгурія - болісність при сечовипусканні;

  • - ішурія (затримка сечі) - відсутність сечі після позиву до сечовипускання при наявності сечі в порожнині сечового міхура;

  • - полакіурія - збільшення частоти сечовипускань;

  • - олігурія - зменшення діурезу (добової кількості сечі) до 20 - ЗО% від норми;

  • - анурія - зменшення діурезу до 6-7% від норми;



- поліурія - збільшення діурезу в 1,5 рази від норми;

  • - поліурія - збільшення діурезу в 1,5 рази від норми;

  • - ніктурія - переважання кількості сечі, що виділяється в нічний час, над кількістю сечі, що виділяється вдень.

  • Сечовий синдром - будь-які зміни якісного та кількісного складу сечі, які виявляються при лабораторному дослідженні: макрогематурія, мікрогематурія, лейкоцитурія, бактеріурія, протеїнурія, циліндрурія, кристалурія, глюкозурія, кетонурія, зміни рН сечі та інші прояви.





Похожие:

Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці iconВікові анатомо-фізіологічні особливості системи травлення у дітей. Семіотика уражень органів травлення та основних захворювань у дітей. Актуальність
Вікові анатомо-фізіологічні особливості системи травлення у дітей. Семіотика уражень органів травлення та основних захворювань у...

Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці iconТема лекції
Формування системи виділення в різні вікові періоди. Короткі відомості про ембріогенез органів сечової системи як основи природжених...

Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці iconПроф. О.Є. Федорців
Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи у дітей. Семіотика синдромів гіпер- і гіпофункції окремих ендокринних залоз...

Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці iconЕферентні (відцентрові) нервові волокна іннервують скелетні м’язи – соматичні
Анатомо-фізіологічні особливості вегетативної нервової системи. Антихолінестеразні засоби

Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці iconПлан лекції Особливості функціонування залоз внунрішньої секреції в різні періоди дитинства
...

Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці iconТепловий баланс дитячого організму. Особливості термогенезу і терморегуляції у дитячому віці

Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці iconАктуальність
Органи дихання у дітей різного віку мають свої структурні, функціональні та фізіологічні особливості, які впливають на перебіг захворювань...

Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці iconПлан Особливості нервової системи новонародженого
Об’єднання і регуляція всіх функцій організму, його органів, тканин, клітин і внутрішньоклітинних структур

Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці iconІнтерстиціальний нефрит
Наказ моз україни №627 від 03. 11. 2008. «Про затвердження протоколу лікування дітей з інфекціями сечової системи І тубулоінтерстиціальним...

Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці icon1. Сутність і особливості української національної системи виховання, основні етапи її розвитку
Сутність і особливості української національної системи виховання, основні етапи її розвитку

Разместите кнопку на своём сайте:
rpp.nashaucheba.ru


База данных защищена авторским правом ©rpp.nashaucheba.ru НашаУчеба
связаться с администрацией
rpp.nashaucheba.ru
Главная страница